вторник, 30 декабря 2014 г.

Читать ВСЕМ ! "Спасибо" майдаунам: ГРАБЁЖ и ГЕНОЦИД украинцев жидо-бандеровской Хунтой (видео)

Накануне великой экспроприации



Не перестаю до сих пор удивляться умственной заторможенности значительной части граждан Украины. Я имею в виду тех, кто стоял на Майдане, и тех, кто этот Майдан, так или иначе, поддерживал. И не важно как, делом или словом. Разницы нет никакой.


Понимаю, что мои слова звучат достаточно резко и даже оскорбительно, но меня прощает то, что эта резкость более чем обоснована. Больше всего раздражает в майданных украинцах их неспособность к самым минимальным умственным напряжениям, и какое-то полу животное стремление урвать кусок по жирнее любой ценой. Даже если этот кусок чужой.


Думаю, что все помнят причину массовой ненависти значительной части населения Украины к Януковичу и тому политическому режиму, который был при нём в стране. Прежде всего, народу не нравился «беспредел» его власти, желание обобрать до нитки тех, кто был всего лишь простым гражданином Украины, а не «особой приближённой к императору». В значительной степени народ пошёл на Майдан, чтобы избавиться от Януковича из-за его «беспредела» и грабежа, который устроили его «придворные».



И вот Майдан победил. Янукович свергнут. И что же? Неужели кто-то, находясь в здравом уме и твёрдой памяти, может сказать, что сейчас на Украине нет «беспредела» и грабежа со стороны власть имущих? Вряд ли среди адекватных граждан такие найдутся. Ведь очевидно, что «беспредел» и грабёж остались, просто поменялся персональный состав «беспредельщиков» и грабителей. Система экспроприации населения, созданная при Януковиче и К° бережно сохранена майданной властью и даже ею творчески развивается.


«Креатива» в плане экспроприации действительно сейчас хватает. Теперь всё делается ради евро интеграции, идеалов Майдана, победы в войне с «сепаратистами» и «российскими наёмниками». И сложно теперь выступить против произвола и грабежа, которым занимается новая власть. Только открой рот, и тебя сразу же в «террористы» или агенты ФСБ запишут, а там недолго и без вести пропасть. Сейчас ведь власть уже не нуждается в судебных разбирательствах и прочих ненужных пост майданной Украине вещах. Теперь «врагов нации» в подвалах истязают, да в безымянных ямах закапывают без суда и следствия. Это раньше по поводу якобы разбитого носа, какой ни будь Сницарчук, посол США публично бился в истерике, разбрызгивая сопли и слюни, а ЕС слал гневные ноты протеста, а сейчас людей тысячами убивают и все гуманисты Запада дружно молчат. Как будто воды в рот набрали. Делают вид, что ничего не происходит. Ибо выгодно США и Европе в упор не видеть массовых пыток и убийств, практикуемых на Украине представителями то ли про европейских, то ли национально сознательных сил.


Но мне кажется, что даже не это самое главное. Самое главное, на мой взгляд, то, что совершенно непонятно ради чего все эти гекатомбы и людские мучения. Я бы ещё мог понять, если бы истребление людей на Юго-Востоке, террор, война и разрушения обеспечивали благоденствие и процветание граждан в украинском «тылу». Тогда можно было бы хотя бы теоретически оправдать весь тот ужас, который на данный момент творится на Украине. Но ГДЕ ЭТО БЛАГОДЕНСТВИЕ И ПРОЦВЕТАНИЕ СОЗНАТЕЛЬНЫХ УКРАИНЦЕВ?


Я, пожалуй, иначе задам вопрос: где хотя бы намёк на возможное благоденствие и процветание, хотя бы тех, кто так страстно скакал на Майдане, а теперь старательно палит из артиллерийских орудий на Донбассе?


Вы уж простите меня, «шановнэ панство», но вас в очередной раз «кинули». Причём «кинули» подло и цинично. В то время как ваша наиболее активная часть заживо гниёт и умирает на Донбассе (во имя Украины), всех тех, кто остался в «тылу», методично и последовательно грабят. И тоже во имя Украины, под красивыми патриотическими лозунгами. 



Не верите? А вы ознакомьтесь с изменениями Налогового кодекса, которые подготовил Кабмин. Увлекательнейшее, скажу я вам, чтиво!


Майданная власть искренне верит в свою способность установить жёсткий тотальный контроль над всеми карманами и кошельками страны. Американская специалистка, назначенная посольством США в Украине главой украинского Министерства финансов, полна энтузиазма в этом непростом начинании.



Миссис Яресько, чисто с американской непосредственностью, желает знать, какими материальными ценностями располагает каждый гражданин Украины. Учёту в т.н. «нулевой декларации» подлежит всё. От наличных под матрасом и на счету в банке, до движимого и недвижимого имущества, ценных бумаг и паёв. При этом Яресько хочет, чтобы все граждане Украины сообщили ей как о своих законных доходах, так и о незаконных (которые великодушно прощаются).

Американская миссис желает знать всё! Не исключено, что скоро в налоговой надо будет указывать, в каком именно матраце зашита долларовая заначка и где именно на кухне хранится фамильное серебро. Ибо учёт и контроль, это главное условие евро интеграции!


Понимая, что желающих на Украине подготовить список принадлежащих им материальных ценностей будет не много, мощный ум американской бизнес-вумэн решил эту весьма непростую проблему предельно просто: каждому, кто не подаст «нулевую декларацию» налоговые органы Украины припишут активов на 200 тысяч гривен.

Что это означает, понять сложно. Возможно, мадам Яресько надеется впоследствии с этих виртуальных 200 тысяч гривен снимать реальные налоги. Есть у гражданина двести тысяч, или нет, а налог с них плати! Ибо того требует разворованная казна Украины! Практически всё украдено, а нынешнему «панству» хочется ещё!

Не менее интересно дела будут обстоять и у тех, кто задекларирует более 200 тысяч гривен. В этом случае гражданин обязан положить их в банк, и хранить там в течение года. Для чего это надо Яресько, понятно. Непонятно почему наши гражданине ОБЯЗАНЫ делать со своими деньгами не то, что они сами хотят, а то, чего хочет миссис Яресько. Какое отношение вообще имеет эта американская гражданка к деньгам украинцев? Кто она такая чтобы решать за украинцев как им распоряжаться своими сбережениями?

Но читаем дальше. Оказывается, в соответствии с новым Налоговым кодексом, если кто-то, положив свои деньги в банк, как велел Минфин, решит их оттуда забрать раньше положенного срока, он обязан уплатить за это налог 3% от общей суммы вклада. И точно так же украинскому гражданину придётся заплатить 3% с тех денег, которые он в банк положить не захотел.

Здорово, правда? Только непонятно почему украинские граждане должны отдавать миссис Яресько свои деньги за то, что не захотели их положить в банк, или решили их оттуда забрали. Есть у меня смутное подозрение, что не ради этого они скакали на Майдане. С таким же успехом американская гражданка могла повелеть всем украинцам, у которых сбережения превышают 200 тысяч гривен, просто уплатить трёхпроцентную дань во славу Украины. Ну а что, чем плох трёхпроцентный налог под названием «Слава Украине!»? Под такие святые слова можно и все 30% забирать.

Не менее интересное нововведение — запрет тратить более 20 000 грн. (1 тыс. долл) в сутки наличными. Все покупки, превышающие данную сумму, должны осуществляться через банк. 



А чтобы народ не «затаваривался» валютой, очевидно от переизбытка веры в гривну, налог на обмен валюты будет увеличен в пять раз (до 7%)!

Для чего же вводится для украинских граждан вышеупомянутое обязательное декларирование их доходов? Всё очень просто. Для того, чтобы контролировать их расходы! Налоговая будет проверять доходы тех граждан, стоимость активов которых превысит задекларированные доходы в размере 40 минимальных зарплат (48720 грн), и тех, чьи расходы превысят на эту же сумму задекларированное.


И не стоит записывать всё заработанное непосильным трудом на родственников или любовниц. Не поможет. Проверять происхождение денег налоговая будет с учётом доходов членов семьи или лиц, которые проживают вместе с налогоплательщиком. Тема «перепиши всё на бабушку и спи спокойно» уже не «прокатит». В борьбу за денежные знаки украинцев вступили настоящие западные профессионалы! И когда они обнаружат, что расходы гражданина превысили его доходы, ему придётся уплатить налог в 30%.

Кроме этого, Минфин решил заработать на поднятии практически всех налогов для физических лиц.

Например, 15% налог с официальной зарплаты увеличивается до 17%, если месячный доход гражданина не превышает 12,8 тыс. грн. 



При этом, если сумма месячного дохода превышает 12180 грн., то гражданину придётся платить 20% с суммы превышения.
Особо необходимо поздравить тех украинских граждан, которые привыкли жить на проценты и дивиденды. «Лафа» закончилась. Отныне ставка налога с доходов, полученных от процентов, дивидендов или роялти повышается до 20%.

Кроме этого повышается до 2% сбор в Пенсионный фонд с населения за покупку им наличной валюты. 



Пенсия теперь тоже рассматривается как «доход». И если она превышает 3654 гривны в месяц, её облагают пятнадцати процентным налогом.

Продлевается также дальнейшее взимание 1,5% налога под названием «Слава героям!» (т.н. «военный налог»). 

Фиксированный сельхозналог повышается в 16 раз, земельный налог в 10 раз. Привет сельхозпроизводителям!

Вводится налог на автомобили. За дизельную «автивку» до 5 лет и объёмом двигателя 2,5 тыс. см3 (3 тыс. см3 — для бензиновых) придётся каждый год платить в бюджет 25 тысяч гривен.

Особую нежность майданое правительство испытывает к жилью украинских граждан. Есть у Минфина мечта, обложить налогом на недвижимость всю без исключения недвижимость в стране. И жилую и нежилую.

Ставка налога на недвижимость устанавливается в размере 2% минимальной зарплаты (1218 грн) за 1 кв. м площади. Условно говоря, в год за один квадратный метр гражданам придётся уплатить около 24 гривен. Иначе говоря, «хрущёвка» в 61 кв. м будет в год стоить 1464 гривен, а за дом в селе в 121 кв. м придётся платить 2,9 тысячи гривен. С сараями ситуация пока неясна, но крайне сомнительно, что им позволят стоять бесплатно. Родина в опасности!

Зато правительство чётко определилось с имуществом покойников. Отныне «наследство, чья оценочная стоимость превышает 1 млн гривен, облагается налогом в размере 35%». Сейчас один миллион гривен соответствует 50 тысячам долларов. А это означает, что дети не смогут бесплатно получить квартиру или дом своих родителей. К примеру, за «убитую» «хрущовку», которую оценят в 50 тысяч «баксов», наследникам надо будет выплатить 17500 долларов. С учётом того, что средняя зарплата по стране где-то 3 тысячи гривен (150 дол.), а у многих и такого дохода нет, получение наследства становится крайне проблематичным, если вообще возможным. Но чего не сделаешь во славу Украины!

Забавно, но в Минфине уже даже подсчитали, сколько государство заработает на покойниках, точнее их наследстве, — 1 миллиард гривен. Очевидно, правительство руководствуется некой точной плановой смертностью граждан, которую можно вписать в доходную часть бюджета и «окэшить».

Также Яресько очень надеется на деньги и имущество, которое будет отобрано «за связь с сепаратистами и террористами». От конфиската ожидается доход в 43 миллиарда гривен. Причём процедура отъёма материальных ценностей «врагов нации» предельно упрощена. Патриоты могут в связи с этим крикнуть: Cлава Украине! Но даже им стоит подумать о том, что «враги нации» закончатся очень быстро, а привычка власти легко и просто отбирать материальные блага по любому поводу останется.

Также украинское правительство планирует нажиться на алкоголе и табачных изделиях, увеличив цены на акцизы в среднем на 5%. Ну а что делать? Родина-то в опасности!

Кроме того «золотую жилу» для себя правительство Яценюка обнаружило в виде разнообразных азартных игр, которые планируется легализовать и обложить налогом. Странно, что до сих пор никто в Минфине не придумал легализовать наркотики, проституцию и рабство. Могли бы получиться неплохие доходные статьи бюджета.

Забавно то, что новый Налоговый кодекс никоим образом не замахивается на бизнес, капиталы и коррупционные схемы украинских олигархов. А ведь в данном случае речь идёт о миллиардах! Однако здесь всё останется неизменным. То есть, иначе говоря, богатые на Украине и дальше будут богатеть, а бедные — беднеть. Слава Украине!

Почему, спросите вы, так произошло? А потому, как заявил вне фракционный депутат Юрий Деревянко, 80% поправок в Налоговый кодекс, депутаты даже не видели. Яценюк и Порошенко велели им голосовать, и они послушно голосовали. А за что именно они голосовали, депутаты не ведают.

А знаете что самое интересное в принятом (вместе с поправками к Налоговому кодексу — авт.) бюджете Украины на 2015 год? То, что данный документ утверждён парламентом при отсутствии его доходной и расходной частей. Бюджет принят, а какие у него будут доходы и расходы никто точно не знает, потому что до сих пор непонятно, даст ли МВФ новый кредит, а если даст, то какого размера. Ведь всё, что правительство планирует отобрать у населения это — крохи, неспособные его существенно наполнить.

Как заявил Яценюк, бюджет нужно принять в любой версии именно сегодня, а потом уже вносить изменения в феврале. А примчавшийся в Верховную Раду Порошенко, собрав своих депутатов, в ультимативной форме им заявил, что кому не нравится президент, можете выйти из фракции! Кто не проголосует за проект бюджета, может уходить!

Нынешние народные депутаты люди ни умом, ни храбростью, ни совестью не отличающиеся («Героям слава!»), посему проголосовали за главный финансовый документ страны вслепую, не видя его окончательного текста. Некоторые из них по данному поводу скорбно посетовали. Наиболее активно пиарящиеся депутаты, играющие роль народных защитников, даже повозмущались на прессу. К примеру, «свободовец» Юрий Левченко, по сообщению «Украинской правды», в парламентских кулуарах возмущённо вопил: «Это не бюджет! Это… Это воздух, понимаете! Мы сегодня проголосовали за воздух. Нет у нас бюджета!»

Ну а в чём, собственно говоря, проблема-то? Население проголосовало за ничто во время парламентских выборов, а теперь парламент голосует за ничто в виде бюджета. Всё закономерно. Ну не может то, что является по своей сути ничем, стать всем. Даже если Майданы проводить каждый год. 

Поэтому, судя по тому, как писался и принимался закон о бюджете, на Украине нет ни бюджета, ни правительства, ни парламента. 

До № 1578 від 22.12.2014
Кабінет Міністрів України








ВИСНОВОК
на проект Закону України «Про внесення змін
до Податкового кодексу України та деяких законів України
 (щодо податкової реформи)»

У законопроекті з метою  покращення умов ведення бізнесу в Україні, підвищенням показників України в міжнародних рейтингах, збільшення бюджетних надходжень,  пропонується внести зміни до Податкового кодексу України (далі – Кодекс), запровадження яких дозволить досягти: зменшення витрат підприємств на визначення податкових зобов'язань і складання податкової звітності та держави – на адміністрування податків; усунення недоліків діючого законодавства, які дозволяють великим платникам отримувати податкові вигоди;  спрощення виконання податкового обов’язку малим бізнесом, зменшення податкового навантаження на малий бізнес тощо.
Крім того, у проекті пропонується одночасно внести зміни до 21 законодавчого акту України.
У Пояснювальній записці до законопроекту зазначається, що його прийняття «полегшить ведення бізнесу в Україні, зменшить витрати часу платників податків на виконання обов’язкових процедур щодо декларування сум податків та їх сплату, підвищить інвестиційну привабливість України».
Головне управління, проаналізувавши пропозиції законопроекту в межах виділеного часу, щодо окремих з них вважає доцільним зауважити наступне.
1. У Пояснювальній записці до законопроекту декларується головна новація пропонованої податкової реформи – скорочення кількості податків  та зборів з 22 до 9. У той же час більшість податків і зборів не скасовуються, а просто трансформуються в інші види шляхом укрупнення платежів. Крім того, запроваджуються нові збори, а також  вносяться зміни до  порядку оподаткування  окремими податками, які призводять  до розширення бази оподаткування і, відповідно, до збільшення податкового тиску на платників податку.
Зокрема, у законопроекті пропонується  об’єднати в один податок плату за землю та податок на податок на нерухоме майно. При цьому пропонується збільшити в три рази ставку плати за землю  (з 1 до 3 %), а податок на нерухомість запропоновано сплачувати фізичним і юридичним особам з першого квадратного метра житлової та нежитлової нерухомості. Тобто, збільшується загальна сума податку з власника нерухомості. 
Крім того, в один податковий платіж – рентну плату пропонується об’єднати: збір за спеціальне використання водних ресурсів; збір за спеціальне використання лісових ресурсів; збір за спеціальне використання радіочастотного ресурсу; плату за надра.
Також у проекті пропонується скасувати збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, але одночасно запровадити  акцизний податок з реалізації через роздрібну торговельну мережу підакцизних товарів фізичним особам та іншим кінцевим споживачам (пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та нафтопродуктів і скрапленого газу), а замість збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію пропонується справляти відповідний акцизний податок. Аналогічно пропонується замінити   збір під час першої реєстрації в Україні транспортних засобів відповідним акцизним податком (з транспортних засобів).
Про повне скасування йдеться лише щодо зборів за провадження деяких видів підприємницької діяльності, за місця для паркування транспортних засобів та туристичного збору.
Зважаючи на зазначене, можна констатувати, що запровадження вищезазначених пропозицій «податкової реформи» не призведе до суттєвого зменшення податкового тиску  на платників податків.

Щодо пропозицій до  оподаткування податком на прибуток підприємств

        Одне з головних нововведень з цього податку –  ліквідація так званих «податкових різниць», які дозволяють розраховувати об'єкт оподаткування на підставі даних бухгалтерського обліку шляхом коригування фінансового результату. Крім того, зміни передбачають скасування 32 обмежень щодо обліку витрат, що, відповідно до очікувань Уряду, поліпшить інвестиційний клімат в країні.
       Для пріоритетних галузей економіки (оборонної промисловості, машинобудування, виробників програмної продукції та аграріїв) до 2017 року у проекті надається пільга щодо звільнення від сплати податку на прибуток.
       У проекті для платників податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, та платників податків, у яких річний дохід від будь-якої діяльності за останній  річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, передбачена сплата щомісячного авансового внеску (п. 57.1 ст. 57). Зауважимо, що чинна практика авансових внесків негативно позначалася на фінансовому стані платників податку.
Стримуватиме, на нашу думку, діяльність малого бізнесу пропозиція проекту щодо  обмеження віднесення на витрати 30% вартості придбаних товарів, робіт, послуг у платників єдиного податку, оскільки її запровадження зруйнує господарські відносини між юридичними особами, які застосовують загальну систему оподаткування, та суб’єктами спрощеної системи оподаткування.

Щодо пропозицій до оподаткування  податком
на додану вартість
  1. У проекті пропонується доповнити Кодекс нормами, якими визначається порядок подання великими та середніми підприємствами податкових декларацій до контролюючого органу в електронній формі. Слід зазначити, що з приводу  запровадження  електронного адміністрування ПДВ у  бізнес-громади склалося неоднозначне ставлення і, відповідно, це дозволяє   зробити висновок, що поряд з існуючою загальною підтримкою зусиль Уряду щодо посилення контролю за використанням бюджетних коштів, зокрема, у сфері відшкодування ПДВ, а також боротьби з так званими «податковими ямами», у той же час запропонований порядок   адміністрування ПДВ потребує більш детального опрацювання.
2.  Не можна погодитися з пропозиціями щодо скасування пільг з ПДВ. Зокрема, за загальною ставкою ПДВ пропонується оподатковувати операції з надання послуг із здобуття вищої, середньої, професійно-технічної та дошкільної освіти навчальними закладами, у тому числі навчання аспірантів і докторантів,   виховання та навчання дітей у будинках культури, дитячих музичних, художніх, спортивних школах і клубах, школах мистецтв та послуг з проживання учнів або студентів у гуртожитках, а також  послуг з охорони здоров'я закладами охорони здоров'я, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також постачання послуг реабілітаційними установами для інвалідів та дітей-інвалідів, що мають ліцензію на постачання таких послуг відповідно до законодавства, крім таких послуг.  Відповідно до чинних вимог Податкового кодексу України такі операції не оподатковуються ПДВ. У той же час запровадження пропозицій збільшить вартість  послуг освіти  та послуг закладів охорони здоров’я, що, в сучасних складних економічних умовах негативно позначиться, в першу чергу, на малозабезпечених громадянах.

Щодо пропозицій до оподаткування фізичних осіб

 1.  До новацій   «податкової реформи»  слід віднести пропозиції щодо  застосування методу контролю за витратами та доходами платників податків-фізичних осіб (нова стаття 392 Кодексу). Підтримуючи  в основному мету пропонованого контролю за витратами платників податків, що на сьогодні є актуальним, з огляду на  високий рівень тіньової економіки в країні та  корупції, у той же час, на наш погляд, механізм його реалізацій, який визначений у законопроекті, потребує більш докладного опрацювання, оскільки  певні його положення є суперечливими.
Не можна погодитися з пропозицією, яка передбачає, що «порядок застосування методу контролю за витратами та доходами платників податків – фізичних осіб при визначенні бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб та суми грошових зобов’язань таких платників податку визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики» (пп. 392.10 нового п. 392 Кодексу). Такий порядок, на нашу думку, має бути визначений у Податковому кодексі України, оскільки, зважаючи на сучасну напружену  соціально-економічну ситуацію в країні,  застосування запропонованого методу викличе значний супротив з боку значної частини громадян. Відповідно, практичне застосування запропонованого методу має регулюватися чітко визначеними законодавчими нормами, а не підзаконними актами  державного органу, які не допускатимуть неоднозначного трактування, що,  відповідно, унеможливить зловживання  та порушення прав платників податків.
      Вважаємо, що у Податковому кодексі України повинен бути визначений порядок проведення контролюючим органом документальної перевірки платника податку, якщо мали місце обставини для такої перевірки, оскільки запропоновані у законопроекті норми містять загальні вимоги і не конкретизують всі обставини здійснення перевірки. Відповідно, при практичному застосуванні такі положення Кодексу можуть сприяти зловживанням при проведенні перевірок.
       Пропозиція проекту, згідно з якою «при визначенні джерел походження коштів або майна, використаних для придбання таких активів або здійснення витрат, враховуються також доходи осіб, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом та мають взаємні права та обов’язки з платником податків», на наш погляд, не враховує обставин, коли члени сім'ї  першого ступеня споріднення спільно не проживають, але фінансово підтримують один одного.
       У проекті пропонується запровадити норму, яка передбачає  щоквартальне повідомлення  контролюючих органів   про суми реалізованих фізичним особам товарів (робіт, послуг) вартість неподільної одиниці яких перевищує 25 тис. гривень, з метою здійснення контролю за доходами і видатками за непрямими методами. Зважаючи на сучасний рівень цін, виникають питання, чи не створить такий незначний обсяг контрольованих  операцій надходження достатньо великого потоку інформації до контролюючих органів та  чи зможуть ці органи перевірити такий обсяг  інформації.
         В цілому запровадження непрямих методів визначення доходу і витрат для фізичних осіб у запропонованій законопроектом редакції може призвести до численних порушень прав і свобод громадян, можливих проявів корупції та зловживань з боку посадових осіб контролюючих органів та  суду, та, загалом, до виникнення соціальної напруги.
     2.  У проекті пропонується внести зміни у порядок оподаткування пенсії. Зокрема, якщо згідно з чинними вимогами Кодексу  оподаткуванню підлягає розмір пенсії, що перевищує десять тисяч гривень на місяць,  – у частині такого перевищення, то  згідно з проектом оподатковуватиметься вже розмір пенсії, що перевищує три розміри мінімальної заробітної плати  (3654 гривень  станом на 01.12.2014 р.). Не можна повною мірою погодитися з такою пропозицією, оскільки  в умовах постійного зростання цін і, зокрема, на ліки та медичні послуги, які саме для пенсіонерів є життєво необхідними, а також на житлово-комунальні послуги, це негативно позначиться на їх життєвому рівні.  Вважаємо чинну норму оподаткування пенсії більш прийнятною і такою, що не потребує змін.  
      3. У проекті пропонується скасувати пільгову ставку податку, яка становить 10 відсотків бази оподаткування щодо доходу у формі заробітної плати шахтарів - працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах. У Пояснювальній записці до законопроекту відсутня інформація щодо доцільності прийняття такої пропозиції. 
        4. «Податковою реформою» передбачено збільшення загальних ставок податку на доходи фізичних осіб. Зокрема, збільшується гранична ставка податку (з 17 до 20 відсотків при перевищенні 10-ти розмірів мінімальної заробітної плати).  Слід зауважити, що така пропозиція містить певні ризики, оскільки в сучасних економічних умовах підвищення податкового навантаження на доходи громадян, не сприятиме  додатковим надходженням від податку до бюджету, а навпаки може призвести до «тінізації» частини доходів.
         Крім того, пропозиціями проекту збільшується з 15 до 20 відсотків ставка податку з пасивних доходів (проценти на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок; проценти на вклад (депозит) у кредитних спілках; інші проценти (у тому числі дисконтні доходи); процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом; плата (відсотки), що розподіляється відповідно до пайових членських внесків членів кредитної спілки; дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, на розміщені активи відповідно до закону, включаючи дохід, що виплачується (нараховується) емітентом у результаті  викупу (погашення) цінних паперів інституту спільного інвестування, який визначається як різниця між сумою, отриманою від викупу, та сумою коштів або вартістю майна, сплаченою платником податку продавцю (у тому числі емітенту) у зв’язку з придбанням таких цінних паперів, як компенсація їх вартості;дохід за іпотечними цінними паперами (іпотечними облігаціями та сертифікатами) відповідно до закону тощо). Звертаємо увагу на те, що значне збільшення ставки оподаткування на зазначені види доходів може  призвести до зменшення обсягу вкладів у банках і в черговий раз підірве довіру населення до банківської системи  та  негативно вплине на мотивацію громадян інвестувати в економіку України. Крім того, на наш погляд, для прийняття виваженого рішення щодо вказаної пропозиції доцільно отримати висновок Національного банку України, оскільки відповідно до статті 99 Конституції України  забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави Національного банку України.
         При цьому також зауважимо, що водночас із запровадженням вищезазначеної пропозиції,  для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, виплачених резидентами – платниками податку на прибуток підприємств (окрім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування) встановлюється ставка 5 відсотків, що створює умови для «мінімізації» податкових платежів заможними громадянами.
         4. Не можна погодитися з новацією «податкової реформи», якою  пропонується оподатковувати об’єкти спадщини, сукупна вартість яких перевищує 1 000 000 гривень в частині такого перевищення за ставкою 5%, що успадковується членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення. Зауважимо, що відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України, до першої черги спадкоємців належать один із подружжя та діти спадкодавця, які в Україні, як правило, спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки навіть у випадку окремого проживання, а тому здебільшого і спільно приймають (або приймали певний період) участь у збільшенні майна, яке використовується та фактично розглядається як «спільне», але в сучасних умовах в Україні «реєструється» здебільшого лише на одного із членів сім‘ї без формального виділення частки кожного. Тому оподаткування спадкування ними такого майна виглядало б несправедливим.

Щодо пропозицій до оподаткування  акцизним податком
        1. Змінами до статей 212-215 Податкового кодексу України передбачається розширення групи підакцизних товарів за рахунок включення до неї електричної енергії, а також врегулювання питання оподаткування зазначеного товару акцизним податком. Одночасно виключаються положення Кодексу, якими врегульовуються питання збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками. Необхідність таких змін суб’єктом права законодавчої ініціативи у Пояснювальній записці до законопроекту пояснюється «досвідом ЄС» (п. 2).
Крім того, пропонується запровадження акцизного податку на речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів.
З цього приводу слід зазначити, що в країнах ЄС має місце практика оподаткування акцизним податком електричної енергії та природного газу. Правову основу у цій сфері, зокрема, становить Директива Ради 2003/96/ЄС від 27.10.2003 р. про реструктуризацію системи Співтовариства щодо оподаткування продуктів енергії та електроенергії, яка встановлює мінімальні рівні оподаткування зазначених товарів, передбачає умови застосування пільгових ставок, диференціацію оподаткування для продуктів енергії та електроенергії, які використовуються у комерційних та некомерційних цілях. Одночасно Директива визначає енергетичні продукти та електроенергію, щодо яких вона не застосовується. Це, зокрема, стосується наступного використання продуктів енергетики та електроенергії: продукти енергії, що використовується для цілей, окрім моторного палива або опалювального палива; подвійне використання продуктів енергії (продукт енергії має подвійне використання, якщо він використовується як опалювальне паливо так для інших цілей, окрім як моторне паливо та нагрівальне паливо. Використання продуктів енергії для хімічного відновлення, і в електролітичних та металургійних процесах вважатиметься подвійним використанням); електроенергія, що в основному використовується для хімічного відновлення і в електролітичних та металургійних процесах; електроенергія, якщо вона нараховує більше 50% вартості продукту.
          Зауважимо також, що завдання та графік впровадження положень зазначеної Директиви у національне законодавство, визначені у ст. 353 Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом і його державами та додатку ХХУІІІ до глави 4 «Оподаткування» розділу У «Економічне і галузеве співробітництво» зазначеної Угоди, передбачають, що положення Директиви мають бути впроваджені поступово, виходячи із майбутніх потреб України у сфері захисту навколишнього середовища та енергоефективності, якими вони можуть бути, зокрема у результаті міжнародних переговорів після 2012 року щодо зміни клімату. Тобто, у цій Директиві не визначено чітких термінів імплементації її положень у національне законодавство, а також не міститься однозначної вимоги про те, що національне податкове законодавство має бути ідентичним до діючого в ЄС. Враховуючи викладене, внесена законодавча пропозиція потребує додаткового обґрунтування в контексті зазначених положень вказаної Угоди.
         Принагідно вважаємо за доцільне звернути увагу на неоднозначність внесеної законодавчої пропозиції в контексті природи акцизу. Зауважимо, що акцизи виконують дві основні функції: фіскальну і регулюючу. При цьому у більшості країн регулююча функція акцизів вважається головною. Непрямі податки, до яких відносяться акцизи, мають регресивний характер і тому щодо їх широкого застосування існують певні застереження. Традиційно акцизи запроваджуються щодо досить вузького кола товарів, якими, зокрема, є предмети розкоші та товари не першої необхідності (ювелірні вироби, хутро, легкові автомобілі тощо), а також товари, які вважаються шкідливими для здоров’я (спирт, алкогольні вироби і тютюнові вироби). У такий спосіб забезпечується вилучення надприбутків або ж обмеження споживання шкідливих товарів. Електроенергія під жодну із зазначених ознак не підпадає та використовується практично усім населенням країни, що дозволяє зробити припущення про дискусійність пропозиції щодо віднесення зазначеного товару до категорії підакцизних.
        Внесена законодавча пропозиція також потребує обґрунтування з точки зору інфляційних ризиків, ймовірності зростання тарифів.
2. Редакційно невдалими виглядають положення нових підпунктів 212.1.12, 212.1.13 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України – «особа, оптовий постачальник електричної енергії» та «особа, виробник електричної енергії». Зі змісту таких формулювань, зокрема, складається враження, що платниками акцизного податку одночасно виступають відповідно «особа» та «оптовий постачальник електричної енергії», а також «особа» та «виробник електричної енергії». З метою запобігання неоднозначному трактуванню зазначених положень їх, на нашу думку, доцільно викласти у наступній редакції:
         «212.1.12. Особа – оптовий постачальник електричної енергії;
          212.1.13. Особа – виробник електричної енергії …».
3. Звертаємо увагу на те, що відповідно до п. 310.1 ст. 310 Податкового кодексу України платниками збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками, замість якого передбачається запровадження акцизного податку, «є оптовий постачальник електричної енергії та виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її поза оптовим ринком електричної енергії, та теплової енергії». Водночас у проекті пропонується визначити платниками акцизного податку на електроенергію лише оптового постачальника електричної енергії та виробника електричної енергії, який має ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продає її поза оптовим ринком електричної енергії, що потребує додаткового обґрунтування, адже у такому разі матиме місце нерівнозначна заміна одного податку іншим з точки зору податкової бази.
          4. Додаткового обґрунтування, з огляду на необхідність розвитку та державної підтримки використання альтернативних видів палива, потребує пропозиція щодо віднесення до підакцизних товарів палива – моторного альтернативного з встановленням ставки акцизного податку у розмірі 202 євро за 1000 кг (зміни до п. 215.1 ст. 215 Кодексу).
        Дискусійною та такою, що потребує додаткового обґрунтування, виглядає також пропозиція щодо підвищення ставок акцизного податку на нафтопродукти та дизпаливо, особливо в контексті очікуваного зростання витрат сільськогосподарських товаровиробників в періоди активних сільськогосподарських робіт (посівна, збирання врожаю тощо).
Зауважимо також, що у супровідних до законопроекту документах не наведено чітких аргументів щодо необхідності підвищення ставок акцизного збору саме у запропонованих розмірах. У зв’язку з цим звертаємо увагу на необхідність дотримання вимог ч. 3 ст. 91 Регламенту Верховної Ради України та ч. 1 ст. 27 Бюджетного кодексу України щодо надання до законопроекту належного фінансово-економічного обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки).
         5. Оновлене положення пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, в якому йдеться про повноваження сільської, селищної або міської ради щодо прийняття рішення про встановлення акцизного податку в частині реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, не узгоджується з предметом регулювання зазначеного п. 12.3, в якому визначаються повноваження сільських, селищних, міських рад щодо прийняття в межах своїх повноважень рішення про встановлення місцевих податків. Зазначений же акцизний податок до місцевих податків не належить.
Дискусійною також видається пропозиція щодо наділення органів місцевого самоврядування правом встановлення ставок акцизного податку з реалізованих суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в межах, визначених Податковим кодексом України (новий пп. 12.4.4 п. 12.4 ст. 12 Кодексу).
          6. Звертаємо увагу на відсутність у поданих документах до законопроекту розрахунків щодо впливу збільшення ставок оподаткування на фінансовий стан платників податків та зборів. Адже, як свідчить практика, зростання податкових платежів частіше призводить до випадків їх несплати, зростання витратомісткості виробництва, стрибка цін на кінцеву продукцію й інших проблем функціонування суб’єктів господарювання різних галузей та сфер діяльності. Підвищення ставок акцизного податку своїм наслідком може мати поглиблення негативних тенденцій на ринках відповідної товарної продукції, скорочення бюджетних надходжень від інших податків (податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість тощо), а також може вплинути на загальну динаміку цін і тарифів.
Відзначимо, що при обґрунтуванні законодавчої пропозиції поза увагою залишилося пов’язане із збільшенням ціни на відповідні товари питання можливих змін параметрів відповідних ринків, включаючи їх «тіньову» складову.

Щодо пропозицій до оподаткування податком на майно

       1. У законопроекті пропонується скасувати податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плату за землю. Натомість, встановлюється податок на майно, який включає податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки,  транспортний податок, плату за землю. Щодо вказаної пропозиція вважаємо за доцільне зауважити таке.
2. Насамперед, слід звернути увагу, що на відміну від чинних положень, у законопроекті до платників податку на майно, відмінне від земельної ділянки, пропонується віднести окрім фізичних, також і юридичних осіб. Крім того, до об’єктів оподаткування, крім житлової нерухомості, віднесена і нежитлова нерухомість, а також пропонується оподатковувати житлову нерухомість, виходячи із загальної, а не житлової площі.
Головне управління вважає недостатньо обґрунтованою пропозицію оподатковувати будь-яке нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в тому числі і житлову нерухомість, виходячи не з житлової, а із загальної площі нерухомості, платниками яких є фізичні особи. Такий підхід, на наш погляд, не повною мірою узгоджується з вимогами ст. 22 Конституції України, згідно з якими «при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».
До того ж, в контексті дотримання принципу соціальної справедливості запровадження податку на майно, відмінне від земельної ділянки в цілому виглядає доволі проблематичним як у концептуальному, так і в практичному відношенні. Йдеться про те, що у законопроекті не вирішено питання справляння цього податку у випадку відсутності коштів у платників податку через низький рівень заробітної плати, пенсії, інших доходів, що є поширеним явищем. Адже не виключена ситуація, коли об‘єкти житлової нерухомості, що знаходяться у власності, наприклад, пенсіонера, який не має можливості сплатити грошове зобов‘язання, можуть бути продані у примусовому порядку, як це передбачено статтею 95 Податкового кодексу України. Проте у законопроекті ці питання залишилися поза межами законодавчого регулювання. В такому аспекті виглядає непереконливою і пропозиція пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 264 Кодексу  в частині встановлення пільг фізичним особам органами місцевого самоврядування, пп. 266.5.1  п. 266. 5 ст. 266 Кодексу щодо встановлення ставки податку в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості. Зазначене, на наш погляд, не повною мірою узгоджується як із пунктом 4.1.11 Податкового кодексу України щодо єдиного підходу до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку, так і містить корупційні ризики, оскільки пільги можуть встановлюватися органами місцевого самоврядування на власний розсуд, не для малозабезпечених, пенсіонерів, інших соціально вразливих категорій населення, а для нерухомості, розташованої в елітних районах. Аналогічні зауваження можна висловити і щодо сплати вказаного податку юридичними особами.       
Слід зазначити, що у законопроекті пропонується встановити ставку податку, у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування ( до 24,36 грн. станом на 01.12.2014 р.). Вказана пропозиція потребує додаткового обґрунтування, адже суттєво підвищує податковий тиск як на фізичних, так і юридичних осіб. Наприклад, для квартири площею 50 кв. метрів, що належить пенсіонеру, розмір податку складатиме до 1218 грн. в рік, тобто додатково вилучатиметься дохід у розмірі мінімальної заробітної плати, що виглядає неприйнятним для переважної більшості населення України, а тому може викликати соціальне невдоволення в суспільстві.
У сфері комерційної нерухомості цей податок буде, по суті, податком на основні фонди. Його запровадження має стимулювати бізнес продавати непотрібні площі і, крім того, такий податок дозволить наповнити місцеві бюджети за рахунок  оподаткування великих торгівельних комплексів, розважальних центрів, які  перераховують сьогодні до бюджетів незначну орендну плату. Однак потрібно взяти до уваги, що запровадження такого податку на комерційну нерухомість  призведе до збільшення собівартості продукції та послуг і, можливо, до збільшення ціни на них.
3. У законопроекті пропонується запровадити транспортний податок, платниками якого є фізичні та юридичні особи – власники легкових автомобілів, які використовувались до 5 років і мають об’єм циліндрів двигуна понад: для бензинових двигунів  3000 куб. см; для дизельних двигунів – 2500 куб. см. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль.
 На думку управління,  запропонований  у проекті  вибір об’єктів оподаткування та бази оподаткування є недостатньо обґрунтованим. Наприклад, під об’єкти оподаткування підпадатимуть мікроавтобуси з дизельними двигунами  об’ємом понад 2500 куб. см., які віднесені до легкових автомобілів. Такі автомобілі здебільшого використовуються як суб’єктами малого підприємництва у своїй підприємницький діяльності, так і багатодітними сім’ями. При цьому у законопроекті не встановлюються жодних пільг, зокрема, для зазначених вище транспортних засобів. Слід також зазначити, що за вибором об’єкта оподаткування, на наш погляд, йдеться скоріш не про оподаткування транспортних засобів, а скільки про запровадження своєрідного податку на «розкіш». Тому віднесення легкового автомобіля до об’єктів оподаткування транспортним податком в залежності від об’єму двигуна є доволі спірним, адже транспортні засоби, наприклад, з однаковим об’ємом двигуна вартістю, еквівалентною 30 тис. Євро  та 300 тис. Євро, оподатковуватимуться однаково, що може призвести до недотримання принципу соціальної справедливості -  установлення  податків  та зборів відповідно до платоспроможності платників податків, який визначений пп. 4.1.6 п. 4.1  ст. 4 Податкового кодексу України. Також було б доцільним отримати додаткову інформацію щодо економічної доцільності встановлення  ставки податку саме  в розмірі 25 000 гривень.
4. Не підтримується пропозиція вилучити статтю 282 Кодексу, в  якій визначаються пільги щодо сплати земельного податку, а саме від сплати податку звільняються: заповідники, у тому числі історико-культурні, національні природні парки; дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, спеціалізовані санаторії України для реабілітації, лікування та оздоровлення хворих, військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державна прикордонна служба України, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України незалежно від їх підпорядкованості, у тому числі дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій; громадські організації інвалідів України тощо. Скасування пільг зі сплати земельного податку збільшить податкове навантаження на зазначених юридичних осіб, в основі діяльності яких є діяльність, що не передбачає отримання прибутку.

Щодо пропозицій до розділ ХІV «Спеціальні податкові режими»

     У законопроекті пропонується скасувати фіксований сільськогосподарський податок, проте дозволити  сільськогосподарським товаровиробникам, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків,  застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності і віднести їх до 4 групи  платників єдиного податку.
     Крім того, у проекті пропонується зменшити кількість  груп платників єдиного податку, змінити ставки  оподаткування та рівень  річного обсягу доходу. При цьому ставки єдиного податку зменшуються   з 5 до 4% – для третьої групи неплатників ПДВ,  та з 3 до 2% – для платників ПДВ. Позитивно оцінюючи зазначені пропозиції, у той же час вважаємо, що одночасно слід врегулювати фінансові взаємовідносини платників єдиного податку та платників податку на прибуток, про що йшлося вище.

Щодо пропозицій до розділу XX «Перехідні положення»

1. Виглядають  дискусійними зміни до пункту 161 підрозділу 10, відповідно до яких військовий збір встановлюється не до  1 січня 2015 року, як це передбачено чинною нормою, а «до набрання чинності рішення Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України». Насамперед, слід зазначити, що вказаний збір запроваджувався з метою забезпечення фінансування заходів з підвищення обороноздатності держави на період проведення антитерористичної операції. Крім того, виникають сумніви щодо формулювання «до набрання чинності рішення Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України». Хоча за змістом законопроекту відповідні положення застосовуються тимчасово, законопроект не містить чітких вказівок на умови припинення їх застосування. Зокрема, запропонований припис допускає неоднакове тлумачення, оскільки у ньому йдеться про абстрактну «реформу», що призведе до запровадження військового збору на невизначений термін.
        У проекті також пропонується розширити  базу справляння військового  збору з віднесенням до неї всіх доходів, які оподатковуються податком на доходи фізичних осіб. На наш погляд,  спірним виглядає віднесення до бази справляння цього збору доходів, отриманих від  спадщини та продажу нерухомості.
2. У підрозділі 92 пропонується запровадити одноразове декларування коштів, майна та валютних цінностей фізичними особами. До об’єктів декларування  віднесено «кошти у національній та іноземній валюті як у готівковій так і безготівковій формі; банківські метали та інші валютні цінності; цінні папери; рухоме та нерухоме майно; частки (паї) у майні юридичних осіб, в тому числі частки (паї) у майні юридичних осіб або фінансові інструменти, належні чи передані в управління іншій особі, стосовно яких особа є вигодоодержувачем, інші майнові (речові) та немайнові права, які можуть бути об’єктом комерційних операцій; доходи та майно, з яких не були сплачені податки і збори до бюджетів та/або які не були задекларовані в порушення законодавства з питань оподаткування, валютного регулювання, а також сума неповернутих (виданих, отриманих) позик (кредитів) або інших боргових зобов’язань особи за укладеним нею цивільно-правовим договором тощо». За змістом законопроекту декларування дозволяє фізичним особам легалізувати кошти, майно, інші майнові, немайнові права та звільняє від «відповідальності  щодо об’єктів декларування».
Головне управління щодо змісту законодавчої пропозиція вважає за доцільне зауважити таке. Не заперечуючи в цілому проти проведення одноразового декларування коштів, майна та валютних цінностей, на наш погляд, така пропозиція виглядає дещо передчасною. Зокрема, запропоноване декларування за змістом законопроекту направлене, передусім, на забезпечення контролю за доходами та видатками фізичних осіб в майбутньому. Водночас, мета декларування, як і будь-якої податкової амністії, має бути направлена, зокрема, на повернення капіталів в економіку із закордону, вихід капіталів із тіні, повернення платників податків в «легальну» економіку тощо. На наш погляд, забезпечення такої «легалізації» має здійснюватися шляхом зниження податкового навантаження на платників податків, спрощення процедур адмініструванням податків, створення конкурентної та «прозорої» економіки, забезпечення захисту права власності. На сьогодні ж в Україні в умовах неефективного судового захисту, недосконалої правоохоронної системи запропонований повний контроль за витратами фізичних осіб може призвести до подальшої «тінізації» економіки, наприклад, шляхом  приховування реальних угод, в яких стороною є фізична особа, вчиненням удаваних правочинів, заниження реальної ціни тощо. Крім  того, через розкриту інформацію про легалізовані кошти, майно фізичні особи можуть стати об’єктом тиску на них як з боку державних органів, так і певних злочинних груп, що не сприятиме легалізації капіталів.
Що ж стосується безпосередньо змісту законодавчої пропозиції, вважаємо за доцільне зауважити наступне.
У законопроекті до суб’єктів одноразового декларування віднесені фізичні особи - резиденти, які відповідно до цього Кодексу є платниками податків та зборів. При цьому, відповідно до пункту 5  підрозділу 92, термін здійснення разового декларування розпочинається з 1 січня 2015 року і закінчується 31 жовтня 2015 року. Враховуючи, що чинним Податковим кодексом України не передбачено обов’язковості подання декларації фізичними особами, залишається невирішеним питання щодо подання одноразової декларації, наприклад,  у випадку набуття нею статусу резидента України після закінчення встановленого терміну декларування.
Відповідно до абзацу 2 пункту 2  підрозділу 92, суб`єкт декларування на вимогу контролюючих органів має документально підтвердити наявність коштів у національній та іноземній валюті, цінних паперів, часток (паїв) у майні юридичних осіб, інших майнових (речових) прав, рухомого та нерухомого майна, зазначених у разовій декларації. Водночас законопроект не містить механізму легалізації майна, що формально зареєстровано на інших фізичних або юридичних осіб, що не сприятиме досягненню мети законопроекту. Зокрема, згідно з пунктом 4  підрозділу 92 «зазначення у разовій декларації відомостей про об’єкти декларування без відповідних правовстановлюючих документів не засвідчує право власності суб’єкта декларування на такі об’єкти».
Викликає заперечення запропонований механізм декларування готівкових коштів. Так, згідно із пунктом 3 підрозділу 92, кошти у вигляді готівки у сумі понад 200 тис. грн., з метою декларування вносяться на рахунки банківських установ в Україні. При цьому кошти повинні зберігатися на цих рахунках не менше одного року безперервно. У разі порушення строків перебування таких коштів на рахунках банківських установ в Україні суб’єкт декларування протягом місяця з дня зняття коштів з банківських рахунків повинен сплатити до бюджету 3 відсотки від знятої суми. Зазначене не повною мірою узгоджується із положеннями Конституції України, оскільки, на наш погляд, обмежує громадян у праві володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Крім того, обмеження щодо зняття коштів з рахунку «не менше одного року безперервно» не відповідає статті 1075 Цивільного кодексу України, згідно із яким «договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час».
Крім того, згідно із  абз. 2 пункту 3  підрозділу 92 , «у разі декларування готівки у сумі понад 200 тисяч гривень без внесення на рахунки банківських установ в Україні, суб’єкт декларування протягом місяця з дня завершення терміну здійснення разового декларування повинен сплатити до бюджету 3 відсотки від задекларованої суми». Пропозиція щодо сплати 3 відсотків від задекларованої суми у разі декларування готівки у сумі понад 200 тисяч гривень без внесення на рахунки банківських установ або ж дострокового зняття коштів з рахунків потребує додаткового обґрунтування, оскільки виглядає незрозумілою природа стягнення вказаних відсотків.  Зокрема, чинним законодавством не заборонено збереження фізичними особами  накопичень у готівковій формі. Стягнення ж відсотків виглядає в даному випадку як встановлення податку на майно фізичних осіб у вигляді готівкових коштів. Також виглядає незрозумілим механізм документального підтвердження наявності готівкових коштів, як це вимагається відповідно до абзацу 2 пункту 3  підрозділу 92, без внесення їх на банківський рахунок.
 Не можна погодитися з приписами пункту 4 підрозділу 92, відповідно до яких «суб’єкту одноразового декларування, який подав згідно з цим підрозділом відповідну разову декларацію, держава гарантує, що проти нього не порушуватиметься кримінальна справа, не розпочинатиметься провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав порушення податкового чи іншого законодавства у зв’язку з одержанням задекларованих об’єктів декларування». Така позиція обумовлена наступним.
По-перше, звертаємо увагу, що із прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) 2012 року законодавець відмовився від такої стадії кримінального процесу, як порушення кримінальної справи. Наразі, згідно вимог статті 214 КПК, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування. При цьому досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
З огляду на це, запропоновані проектом положення стосовно «непорушення кримінальної справи» є юридично некоректними.
По-друге, якщо законодавець на рівні відповідної норми Кримінального кодексу України (далі – КК) чи Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) визнав певні діяння злочином чи адміністративним правопорушенням відповідно, то наявність усіх об’єктивних та суб’єктивних ознак його складу вже є підставою для притягнення особи до кримінальної чи адміністративної відповідальності (див. частину першу статті 2 КК, частину першу статті 9 КУпАП). Отже у такому випадку мова може йти лише про спеціальний вид звільнення від кримінальної чи адміністративної відповідальності, а не про «гарантію держави» не притягувати таку особи до відповідного виду юридичної відповідальності.
Крім того, вказані приписи законопроекту певною мірою не узгоджуються із запропонованими ним змінами до статті 212 КК та статті 164-1 КУпАП, якими встановлюється спеціальний вид звільнення від кримінальної та адміністративної відповідальності тих осіб, які вчинили злочин та адміністративний проступок відповідно, передбачені зазначеними статтями, в частині доходів, задекларованих згідно з підрозділом 9-2 Перехідних положень Податкового кодексу України.
По-третє, зі змісту пункту 4 підрозділу 92  Перехідних положень Кодексу (у редакції проекту) неясно, про які саме порушення іншого (окрім податкового) законодавства йдеться у пропонованій нормі. Адже з буквального її тлумачення виходить, що притягти до кримінальної відповідальності не можна буде особу, яка задекларувала у разовій декларації грошові кошти, майно чи валютні цінності, одержані, наприклад, шляхом вчинення крадіжки (стаття 185 КК), вимагання (стаття 189 КК), шахрайства (стаття 190 КК), привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (стаття 190 КК) тощо.
Крім того, під таку «амністію» автоматично підпадають усі «корупціонери», дії яких підпадають під ознаки злочинів, передбачених статтями 368 – 369-2 КК.
До того ж ще однією «гарантією» непритягнення до відповідальності для таких осіб є припис абзацу дев'ятого пункту 4 підрозділу 9-2 Перехідних положень ПК (у редакції проекту) про те, що задекларовані у встановленому цим підрозділом порядку активи є такими, що отримані законним шляхом з дня, наступного за днем подання разової декларації.
З огляду на це вважаємо, що запропоновані проектом норми можуть призвести до повної безкарності осіб, які отримали певні кошти, майно чи валютні цінності незаконним шляхом, що є неприпустимим.
По-четверте, звертаємо увагу, що особа, яка вчинила злочин (у тому числі й такий, що посягає на визначені законом порушення при сплаті податків), може бути звільнена від кримінальної відповідальності лише у випадках, передбачених КК. Крім того, звільнення від такого виду юридичної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом.
Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом (стаття 44 КК). Так, відповідно до вимог частини другої статті 286 КПК, встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду.
Порядок розгляду питання про звільнення від кримінальної відповідальності передбачений статтею 288 КПК. При цьому згідно приписів частини другої цієї статті суд, у разі встановлення необґрунтованості клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, своєю ухвалою відмовляє у його задоволенні та повертає клопотання прокурору для здійснення кримінального провадження в загальному порядку або продовжує судове провадження в загальному порядку, якщо таке клопотання надійшло після направлення обвинувального акта до суду.
Ухвала суду про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності може бути оскаржена в апеляційному порядку (частина п’ята статті 288 КПК).
У свою чергу, законопроектом пропонується звільнити низку осіб від кримінальної відповідальності, не закріплюючи при цьому жодних приписів стосовно механізму звільнення від такої відповідальності.
Теж саме стосується й звільнення від адміністративної відповідальності. Адже, виходячи з приписів чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення, звільнення від адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені цим Кодексом, здійснюється: 1) тим державним органом, органом місцевого самоврядування (їх посадовими особами), який уповноважений розглядати відповідні категорії справ про вчинення того чи іншого адміністративного правопорушення, у тому числі, судом (наприклад, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення – стаття 22); 2) відповідним державним органом, органом місцевого самоврядування (їх посадовими особами), до якого може бути оскаржена відповідна постанова по справі про адміністративне правопорушення, у тому числі, судом (у порядку, передбаченому главою 24 КУпАП, а також Кодексом адміністративного судочинства України).
З огляду на це вважаємо, що запропоновані проектом положення в цій частині суперечать зазначеним вище приписам кримінального, кримінального процесуального законодавства, а також законодавства України про адміністративні правопорушення щодо підстав та порядку звільнення осіб відповідно від кримінальної та адміністративної відповідальності.
3. У законопроекті пропонується доповнити статтю 212 КК новою частиною п’ятою, у якій передбачити, що звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила передбачені цією статтею дії в частині доходів, задекларованих згідно з підрозділом 92 Перехідних положень Податкового кодексу України.
Звертаємо увагу, що частина четверта статті 212 КК вже передбачає спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які вчинили діяння, передбачені відповідними частинами цих статей, якщо вони до притягнення до кримінальної відповідальності: 1) сплатили податки, збори (обов’язкові платежі); 2) відшкодували шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).
Отже, за наявності зазначених у вказаних нормах КК підстав, винні особи і наразі можуть бути звільнені судом від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених статтею 212 КК.
Крім того, статтею 212 КК передбачена кримінальна відповідальність за умисне ухилення відповідно від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), якщо такі діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів, державних цільових фондів чи фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування коштів у значних, великих та особливо великих розмірах. Так, наприклад, винними у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 КК, будуть вважатися особи, які не сплатили 3045000,0 гривень і більше податків та інших обов’язкових платежів (див. примітку до статті 212 КК). Отже, навряд чи за таких обставин взагалі може мати місце запропонований проектом «додатковий» вид звільнення від кримінальної відповідальності (див. частину п’яту статті 212 КК у редакції проекту).
4. Загалом, на наш погляд, досить дивно виглядають положення законопроекту, відповідно до яких, з одного боку, у випадку подання разової декларації не підлягають кримінальній відповідальності (або звільняються від відповідальності) ті особи, які злісно ухилялися від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) чи взагалі вчиняли інші злочинні діяння, а з іншого – ті особи, які є добросовісними набувачами грошових коштів у сумі понад 200 тисяч гривень (наприклад, шляхом накопичення значної грошової суми протягом кількох років), повинні такі кошти з метою їх декларування внести на рахунки банківських установ в Україні до дня подання разової декларації (крім коштів, які перебувають на рахунках банківських установ за межами України) та зберігати на цих рахунках не менше одного року безперервно. При цьому в разі порушення строків перебування таких коштів на рахунках банківських установ в Україні суб’єкт декларування протягом місяця з дня зняття коштів з банківських рахунків повинен сплатити до бюджету 3 відсотки від знятої суми (абзац перший пункту 3 підрозділу 9-2 Перехідних положень ПК у редакції проекту).
        5. У  законопроекті пропонується внести зміни  до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України», що не відповідає вимогам ч. 6 статті 90 Регламенту Верховної Ради України, згідно з якими «законопроект може передбачати внесення змін лише до тексту первинного законодавчого акта (закону, кодексу, основ законодавства тощо), а не до закону про внесення змін до цього законодавчого акта».

Щодо пропозицій до розділу ІІ «Адміністрування податків,
зборів (обов’язкових платежів)»

       1. У проекті пропонується доповнити п. 95.3 ст. 95 Кодексу новим абзацом, згідно з яким «у випадках коли податковий борг виник в результаті несплати грошового зобов’язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника) контролюючого органу без звернення до суду», а також п. 95.4 ст. 95  новим абзацом, згідно з яким  «у випадках коли податковий борг виник в результаті несплати грошового зобов’язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, здійснюється за рішенням керівника (його заступника) контролюючого органу без звернення до суду».
        Вказані положення не можуть бути підтримані, виходячи із наступного. Насамперед, зазначена норма не узгоджується із чинними вимогами статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», згідно з якою «арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом».  Крім того, заборгованість із сплати грошового зобов’язання може виникнути не з вини платника податків. Так, згідно з пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне перерахування або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Безспірне списання коштів контролюючими органами може призвести як до порушень прав платників податків, так і мати передумови виникнення корупційних ризиків, адже заборгованість стягуватиметься за рішенням самих контролюючих органів.  
2. Виглядає дискусійною пропозиція пункту 129.6 Кодексу, згідно з якою за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.., такий орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом...», адже орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, за своїм статусом є центральним органом виконавчої влади та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
3. У проекті пропонується доповнити Податковий кодекс України новими положеннями, що стосуються питань договорів добровільного медичного страхування, страхування додаткової пенсії, порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, страхування додаткової пенсії. На наш погляд, вказані положення не повною мірою належать до предмету регулювання Податкового кодексу України та мають визначатися законодавством про пенсійне забезпечення та страхування. Водночас, питання, що стосуються особливостей оподаткування діяльності страховика, відповідальності платників податків, передбачені пунктом1231  Кодексу, виглядають врегульованими та не потребують доповнення. 

Згідно з вимогами  п. 1 розділу ІІ проекту «цей Закон набирає чинності з 1 січня 2015 року», що не відповідає принципу стабільності податкового законодавства, закріпленому у пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, за яким  зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.


Керівник Головного управління                                                    В.І.Борденюк



Вик.:    Є.Гришко, І.Крегул,
           О.Олещенко, І.Терпило,
           Н.Чечетова, В.Попович


Украинский политик и адвокат призвала не платить налоги нынешней власти

По мнению известного украинского юриста и политика Татьяны Монтян, дорвавшиеся до власти компрадоры успешно разворуют все собранные налоги.

Татьяна прокомментировала нашему изданию спешное принятие бюджета украинской Верховной радой, и добавила, что не видит смысла платить налоги официальному Киеву. 

«Что касается принятого бюджета: никто из тех, кто за него голосовал, не видел, за что он голосует.

Сборище мародеров и людоедов, которое проголосовало за неизвестно какой бюджет, однозначно не имеет права представлять народ Украины. 

Что же касается налогов — зачем их платить, если все равно разворуют», — отметила политик.

Она добавила, что сама не будет платить никаких налогов киевской власти, поскольку не желает кормить коррупционеров и их детей. 

«Если вы заплатите налоги, количество у вас денег уменьшится, а общественного блага не прибавится. Потому что при отсутствии государственных институций сколько бы вы налогов не заплатили, все они будут разворованы», — констатировала Монтян.

На своей своей странице в Facebook она по этому поводу написала: 
«Поэтому болт им, а не налоги!



Доскакались: хунта будет забирать имущество украинцев



Читать ТАКЖЕ:

Украине КОНЕЦ: похоронная власть Украины и бюджет ГЕНОЦИДА (видео)

Украина - страна "свидомых" ДЕБИЛОВ (с детства)

Украина: Обращение украинского пенсионера к жиду Яценюку (оригинал)

ИноСМИ: Польша, Германия и США посылают Украину НАХ..

МАКСИМАЛЬНЫЙ РЕПОСТ ! Украина: украинскую власть захватили БАНДЕРОВЦЫ. ВСЕ НА БОРЬБУ с ФАШИСТАМИ. (видео)

Украина: украинская фашистская армия - наркотики, убийство подчиненных...полный абзац

Украина: украинство - это тоталитарная секта фашистствующих идиотов, подлежащая уничтожению (видео)

Украине КОНЕЦ: Евромайдан - еврофашизм - грабёж - распад - исчезновение




Комментариев нет :

Отправить комментарий